МЕТОДИЧНІ ПОРАДИ З ПИТАНЬ 
БЕЗПЕКИ ЖИТТЄДІЯЛЬНОСТІ

У Законі України "Про дошкільну освіту" зазначено, що дошкільний навчальний заклад "створює безпечні та нешкідливі умови для розвитку, виховання та навчання дітей; формує в дітей гігієнічні навички та основи здорового способу життя, норми безпечної поведінки".
Офіційним джерелом усієї необхідної інформації з проблеми організації безпеки життєдіяльності дошкіль¬нят є державні документи про освіту, інструктивно-методичні документи, науково-педагогічні дослідження, програми, посібники. Основні з них такі:
•    Закон України "Про дошкільну освіту", "Базовий компонент дошкільної освіти" (нова редакція), "Збірник нормативних до¬кументів з безпеки життєдіяльності" (ред. Сачкова Л. С., - К., 2000 р.), в якому, зокрема, подано "Орієнтовну ін¬струкцію з безпеки діяльності працівників дошкільного закладу під час навчально-виховного процесу", (її було опубліковано в журналі "ДВ", 2000, № 3).
•    Програми  "Дитина", містить розділи "Особистість дитини", "Дитина в соціумі", "Дитина в природному довкіллі", мета — сформувати в дошкільнят готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися.
•    Навчальний комплект О. Б. Лози "Безпека життє¬діяльності дітей дошкільного віку" (отримав гриф Мініс¬терства освіти і науки України), що складається з про¬грами, методичних рекомендацій для педагогів і батьків та робочого зошита для дошкільнят. У цьому комплекті розкрито умови організації навчання дітей особистої без¬пеки, зміст роботи з формування в дитини активної по¬зиції щодо власного життя та здоров'я.
•    Методичний посібник Л. В. Калуської "Безпека життєдіяльності дошкільника", підготовлений Управлінням освіти і науки Івано-Франківської обл¬держадміністрації, спрямований на навчання дітей до¬шкільного віку безпечної поведінки в довкіллі та свідо¬мого ставлення до власного здоров'я і містить різноманітні ігри, завдання, художні та фольклорні тек¬сти, сценарії свят та дозвілля на відповідну тематику. 
Що має враховувати педагог
Уся робота з навчання дітей безпечної поведінки має вестися з урахуванням трьох головних чинників:
1.    Вона не має обмежуватися лише навчанням дітей норм та правил поведінки, їх треба також навчати обач¬ності, вмінню орієнтуватися та швидко реагувати в екс¬тремальних ситуаціях.
2.    Максимальний ефект досягається, якщо навчально-виховна робота ведеться одночасно в трьох напрямках: дитсадок –діти–батьки.
3.    Слід ураховувати особливості дитячої психіки, її підвищену вразливість. Тому неприпустимим є застосування так званої "шокової" терапії з акцентуванням на страшних наслідках пожеж, повеней тощо. Такий підхід може
травмувати психіку дитини, призвести до стресів, тривог, фобій, страхів і навіть стійких неврозів.

4.    Важливе значення має і психологічна готовність дітей до сприйняття відповідної інформації про небез¬пеку та до практичних дій у надзвичайних ситуаціях. Пра¬цюючи з дошкільнятами, важливо враховувати властиві їм "вікові" страхи, спричинені високою емоційністю, ма¬лим життєвим досвідом та багатою уявою дітей. Поглиб¬люючи знання дітей про навколишнє, ми формуватиме¬мо в них готовність до ситуацій, в яких вони можуть опинитися. Якщо життєва ситуація не містить в собі еле¬ментів несподіванки і зрозуміла малюкові, безпідставні страхи не виникатимуть.

Чого і коли навчати?
Освітньо-виховну роботу дошкільного закладу з без¬пеки життєдіяльності дошкільнят слід спрямувати насам¬перед на:
•    свідоме розуміння дітьми цінності власного життя та здоров'я;
•    формування поняття про стихійні явища природи (землетрус, повінь, бурю, ожеледицю, грозу, град тощо), ознайомлення з природою їх виникнення, характерними ознаками, негативними наслідками;
•    розвиток чуття небезпеки щодо вогню й електрич¬ного струму, формування вміння дотримуватися пра¬вил протипожежної безпеки, швидко знаходити пра¬вильний вихід у небезпечній ситуації;
•    формування вміння обережно поводитися з ліками та хімічними речовинами (ртуть у градуснику, отру¬та проти шкідників садів і городів, побутова хімія);
•    формування знань про небезпечні для життя люди¬ни отруйні рослини;
•    формування вміння надавати першу допомогу собі та іншим людям у разі травми, нещасного випадку; правильно поводитися у випадках загрози та виникнення надзвичайних ситуацій.
Важливо враховувати вікові особливості дошкільнят, їхні індивідуальні можливості та досвід.
Ознайомлюючись з явищами природи, дошкільнята мають дізнатися, що існують отруйні рослини, гриби та ягоди. Треба показати їх дітям на малюнках, пояснити, що їсти їх небезпечно для здоров'я. Не варто також спо-живати зелені, недозрілі плоди, смоктати гілочки й листочки, адже це може призвести до різноманітних захворювань та отруєнь.
Не можна також куштувати речовини неприродного по¬ходження, зокрема мийні засоби та лікарські препарати.
Не менш важливо навчити дітей обережно поводити¬ся з тваринами (навіть свійськими), комахами, медуза¬ми, зміями тощо.
Дитині щодня доводиться зустрічатися з різними людь¬ми. Завдання вихователя—дати дітям поняття, що люди бувають рідні, близькі і чужі, навчити правил ввічливої, але обачної поведінки при контактах з незнайомцями. Діти повинні розуміти, що інколи за приємною зовніш¬ністю та ласкавими словами незнайомого дорослого може критися пряма загроза здоров'ю, а подекуди і життю малюка.

Пізнавальна діяльність дітей має включати й елемен¬тарні знання правил дорожнього руху, які систематично закріплюються й доповнюються педагогами та батька¬ми. З цією метою добираються книги з ілюстраціями, створюються проблемні ігрові ситуації.
Найприроднішою формою навчання та виховання для дошкільняти є гра. Доцільно включати елементи дидак¬тичних ігор відповідної тематики в різноманітні заняття, під час прогулянок, праці тощо.
Рекомендований щорічний "Тиждень безпеки дитини" в дитсадку має на меті: 
•    поліпшити якість навчально-виховної роботи з діть¬ми з питань особистої безпеки та захисту життя; 
•    вдосконалювати теоретичні знання та практичні на¬вички вихователів з формування у дошкільнят цін¬нісного ставлення до власного здоров'я та життя;
•    пропагувати здоровий спосіб життя серед дітей і батьків;
•    інтегрувати суспільне та родинне виховання з проблем безпеки життєдіяльності дитини.
"Тиждень безпеки дитини" не регла¬ментується суворо. Його зміст залежить від місцевих умов, тра¬дицій, природно-техногенних особливостей території, особистого досвіду та підготовленості дітей, творчих здібностей вихователя.
Готуючись до "Тижня безпеки", вихователі спочатку складають план заходів для кожної вікової групи, який потім наповнюють конкретним змістом навчально-виховної роботи (тематичні заняття; дидактичні, сюжет¬ні, театралізовані, конструктивно-будівельні ігри з еле¬ментами безпеки життя; конкурси, естафети, змагання, екскурсії та прогулянки, читання творів художньої дитя¬чої літератури відповідної тематики; моделювання пра¬вильної поведінки, аналіз небезпечних ситуацій).
Особливу увагу слід приділяти раціональній орга¬нізації рухової активності дошкільнят в іграх і на за¬няттях з різними рівнями фізичного та емоційного на¬вантаження.
Наприкінці "Тижня безпеки" в групах доцільно про¬вести бесіди з дітьми, з'ясувати, що особливо сподоба¬лося та запам'яталося їм. Це допоможе оцінити прове¬дену вихователем роботу.
Запропонований захід доцільно провести ще раз на¬прикінці навчального року (1-2 тижні) для узагальнення всієї роботи з формування основ безпеки життя та ді¬яльності протягом навчального року та підготовки дітей до літнього відпочинку.
Усі запропоновані вище заходи мають на меті насам¬перед навчити дитину бачити та передбачати небезпе¬ку, сформувати в неї правильний стереотип поведінки в небезпечних ситуаціях та свідоме бажання самостійно дбати про власне здоров'я і життя.