ВІДДІЛ ОСВІТИ ВІННИЦЬКОЇ РДА
с. Комарів
Меню сайту

Block title
Block content

Пошук

Вітаю Вас, Гість · RSS 20.06.2019, 23:58


 


 
 
 

 с. Комарів

      
  
  

 
 

Там, де лісу зелене крило
Обіймає чепурне село.
Де у дружбі живуть праця й спів,
Вас вітає село Комарів

(А.Павлусенко)
  
 

Територія Комарова становить 485,5 га.

Загальна кількість населення - 1154 чол.

Житлових будинків -541.

На території села знаходяться сільська рада, загальноосвітня школа І-ІІ ступенів, дитсадок «Сонечко», фельдшерсько-акушерський пункт, Українська православна церква, магазини, кафе, фермерські господарства, автозаправка, ПП «Біо-Тех».

Рідний край, наша маленька Батьківщина, якій ймення Комарів. Любов до нього увійшла разом з піснею вечоровою та запахом духмяних лип; золотим дзвоном пшеничної ниви та співом соловейків. А ще гордістю за наших славних предків героїчного міста Комаргород - далекого пращура Комарова. На території міста з сімома церквами, спаленого під час навали монголо-татарів, виросло невеличке містечко, котрим володіли родини Комарницьких і Кропивницьких. Ще тоді поселення славилося високим рівнем розвитку промислів - рибальства, ґуральництва, бортництва. Вздовж села у давнину проходив Великий Вінницький ліс. Комарівські землі на півночі межували з Стрижавськими землями. За тарифом давнього Брацлавського воєводства, з 1629 року серед 19 міст називають і містечко Комарів. Існують дві версії назви села:

         від назви міста Комаргород;

         від прізвища власника Комарницького.

Уже в середині XVII століття село нараховувало більше ста дворів. Під час визвольної війни 1648-1654 років в селі стояв полк Данила Нечая. Про події тих часів розповідається у книзі письменника-земляка Я. Качури «Іван Богун». «А коники каренькі вже в Комарові стоять».

Свідками багатьох історичних подій є липи, посаджені по обидва боки шосейної дороги.

Яскраву сторінку до історії Комарова вписали трударі колгоспу «За новий побут» під керівництвом першого голови колгоспу Каленія Стягайла.

Вистояло село у роки Великої Вітчизняної війни, заплативши за перемогу життям більше 150 односельців. Іменами комарівчан: Героя Радянського Союзу Г.П.Савчука, С.П. Лисенка, Д.І.Ополонича, братів Обухів, чуваша М.Ф.Чернова названі вулиці села.

У повоєнні роки село зростало, розбудовувалося. У 1972 збудоване загальноосвітню школу І-ІІ ступенів. В школі створено і діє музей історії села. В музеї ведеться переписка з ветеранами 11 гвардійського Прикарпатсько-Берлінського Червонопрапорного і ордена Суворова танкового корпусу (місто Москва) та з родиною М.Ф.Чернова, уродженця Чувашії, який загинув при звільненні Комарова.

Найбільша цінність села - його люди. Не лише історія віддає їм належне, але й сучасники. Адже вони творять новітню історію села.

ЦНІЗЗОВР; 2019