ВІДДІЛ ОСВІТИ ВІННИЦЬКОЇ РДА
Лаврівка
Меню сайту

Block title
Block content

Пошук

Вітаю Вас, Гість · RSS 20.06.2019, 23:59





Адреса с. ради:
23215, Вінницька обл., Вінницький р–н,
с.Лаврівка,
вул.Леніна 2

тел. 58-93-3





 
 
 

 с. Лаврівка

    
  
  
 

   Село Лаврівка Вінницького району Вінницької  області знаходиться  за 12 км на  північ від міста Вінниці на правому  березі  річки  Південний Буг. Місцевість, де  розташоване село, підвищена. На лівому березі, де колись знаходилась частина  села «Забужжя», ростуть ліси. Село потопає в садах. Населення в основному  -  українці. 

Історія виникнення села відноситься до другої половини XVII століття, коли  після визвольної  боротьби  українського народу  проти  панської  Польщі  частина  козаків  і  селян,  незадоволених  наслідками  війни, тікала на необжиті  землі. За  народними переказами,  записаними  в  офіційному  довіднику  1691  року,  першим поселенцем був Лаврін Наконечний.

    На початку XVIIIст.тут було вже більше 30 садиб. В 1739 році була побудована  церква, яка освячується іменем святого Димитрія Солунського. В 1864 році відкривається  церковно-приходська школа, де  грамоти  навчав  дяк. Після революції 1917 року землю і панське  майно розділено між селянами. В 1921 року в селі організували товариство по спільному обробітку землі, яке займалось вирощуванням і здачею буряків на цукровий завод. В 1929 р. почалась колективізація, на кінець 1931 року створено колгосп ім.Червоної Армії. Проводиться велика робота по ліквідації неписьменності та розвитку культури села. В 1931 р. відкривається 7-річна школа на 200 учнів.

Жахливою сторінкою історії села були 1932-1933р.р. – роки Голодомору, які забрали життя багатьох людей. За спогадами односельчан пошуковці школи виявили лише 61людину, але їх було набагато більше, так як старожили всіх не памятають.

  Йшли роки, село відроджувалось, процвітало.1934р. – відкривається медпункт, сільська бібліотека, будується баня. В 1935 році закривається церква, перебудовується на клуб, будуються дитячі ясла, кооперація, почались роботи по радіофікації села.

  Та ось знову біда. 22 червня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна, на фронтах якої  загинуло  94  лаврівчан. Німецько-фашистські загарбники окупували село 20 липня 1941року. В селі було спалено 65 дворів, багато молоді вивезено в Німеччину. Під час окупації в Лаврівці  організовується підпільна група, яка допомагала партизанам нищити ворогів. 17 березня 1944р.  селом проходив фронт, річка Південний Буг була використана німцями, як природний рубіж проти наступу радянських військ, село зазнало значного руйнування.При  визволенні  села  загинули 71воїнів-визволителів.

   Після звільнення села розпочалась відбудова колгоспу, вся праця присвячувалась перемозі над ворогом. Через місяць після звільнення 27 квітня 1944р. розпочала працювати школа у дві зміни. До кінця року були відкриті сільська бібліотека, магазин та клуб. 10 грудня 1944р. відбулись звітно-виборні збори села, де було відмічено перші успіхи в подоланні наслідків окупації. 9 травня 1945 р. відбувся мітинг, присвячений перемозі і закінченню ВВв.

   В повоєнні роки було відбудовано господарство, обробіток землі проводився механізовано, в колгоспі працює 20 спеціалістів с/г з вищою і середньою  спеціальною освітою. В 1951 році в селі збудовано двоповерхову школу, в 1958р. завершено радіофікацію, а 1963р. проведена електрифікація села. З 1961 року  в  лаврівському колгоспі  «Дружба» було  автоматизовано  водопостачання і доїння корів, механізована переробка кормів, побудовано автогараж і майстерню для с/г машин, 4 корівники, контору, будинок колгоспника - все це капітальні  цегляні будинки, криті шифером, електрифіковані. В селі збудовано 121 добротну хату, перебудовано 71 хату.

   Колгосп «Дружба» славився високими врожаями овочевих та зернових культур, значними досягненнями в тваринництві. Але в звязку з перебудовою в Україні  почалося розпаювання земель та майна, в 2000р. колгосп реорганізувався в ПСП «Дружба», а в 2003 році  ПСП припинило своє існування.

  В даний час на території села діють 7 приватних підприємств: 3 по виробництву с/г продукції,1- по виробництву бетонних конструкцій, 1 – по ремонту гідравлічних систем, 1 – по виготовленню столярних виробів, 1 – по оптовій торгівлі та переробці лісоматеріалів.

  Сьогодні Лаврівка – це газифіковане(2006р.), телефонізоване  село з сучасними будинками, в яких є всі зручності. Лівий та правий береги Південного Бугу з’єднує добротний  залізобетонний міст(збудований в в1990р.), що дає змогу в будь-яку пору року приємно проводити вільний час на берегах Південного Бугу та навколишніх лісах не тільки лаврівчанам, а й жителям міста Вінниці. Близьке розташування села відносно обласного центру забезпечує роботою багатьох місцевих жителів. 10 рейсів автобуса в день забезпечують зручне сполучення села і міста.

ЦНІЗЗОВР; 2019