ВІДДІЛ ОСВІТИ ВІННИЦЬКОЇ РДА
с. Переорки
Меню сайту

Block title
Block content

Пошук

Вітаю Вас, Гість · RSS 29.03.2024, 15:07


 


 
 
 

 с. Переорки

    
 

КраїнаУкраїнаУкраїна
ОбластьВінницька
Район
Вінницький
РадаМізяківсько-Хутірська сільська рада
КодКОАТУУ520684006
Основні дані
Засноване1400
Населення754
Площа1,3 км²
Густота населення580 осіб/км²
Поштовий індекс23214
Телефоннийкод+3800432
Місцева влада
Адресаради23213, Вінницька обл, Вінницький р–н, с.Мізяківські Хутори, вул.Пушкіна,8 , тел. 58-21-43


Перша письмова згадка про село датується 1426 роком. На території де розташовано село Переорки не було поселень, були лише поля. З часом почали селитися люди з Мізяківських Хуторів.

У 1609 році поміщик Стрижевський побудував ґуральню на території, де тепер знаходиться вулиця Шевченка. В цей час в поселенні було 13 господарств.
Спиртзавод графа Стрижевського проіснував з 1610 року по 1764 рік .
В 1764 році на водозливі річечки Перегонівки було побудовано новий спиртзавод поміщиком Моразьким, звідси і пішла назва Перегонівські, а пізніше Переорські землі.
В 1764 році в селі налічувалося - 37 господарств, у 1861 році - 77 господарств, а в 1914 році -161.
Кращі землі належали поміщикові Грохольському, який мав під своїм володінням селян, які проживали на території сіл: Стрижака, Слобода Стрижавська, Лаврівка, Переорки. Населення відбувало панщину 4 -5 днів на тиждень. Частина селян працювали на ґуральні пана Грохольського.
 
На початку 18 століття почалися антикріпосницькі повстання, які не обминули і села Переорки. Восени 1830 року через село проходив загін Устима Кармалюка.

1898 році у прибудові церкви було засновано школу, а в 1905 році було побудовано початкову школу.
 
З 1905 року у Переоках були селянські заворушення, якими керував член РСДРП Чуковський Іполіт Іванович. Йому допомагав Вакула Федір Корнійович. Вони організували на квартирі полковника жандармерії, в час його від'їздів, сходки проти царського самодержавства. Влітку 1905 року на ґуральні почалась забастовка, яка для робітників закінчилася фізичною розправою, у 1906 році житель села Переорки Кучер Ілля Васильович був посланий до Державної Думи, але царські агенти по дорозі заарештували його. Лише за допомогою Вакули І.Ф., вдалося звільнити Кучера І. В. Селянські заворушення продовжувалися. Ними керував Томашевський И. І. Зимою 1915 року лише за один місяць вкинуто було до в'язниці 45 жителів села.

В 1917 році розпочалась Жовтнева революція, яка закінчилась перемогою трудящих. Звістка про перемогу над царизмом швидко дійшла до жителів села Переорки. В березні 1917 року в селі було обрано Ревком селянських депутатів, головою став Давидюк Семен Гнатович.
1 серпня 1914 року розпочалась перша світова війна. Кожен другий чоловік в сім'ї був мобілізований на фронт. З них загинуло 12 чоловік, повернулись покаліченими близько 35. Долаючи труднощі, жителі села все - таки будували нове життя. Значну роботу спрямували на упорядкування землекористування. Цю роботу провели сільські організації, зокрема, комітет незаможних селян.

У 1922 році було організовано бібліотеку, хату-читальню.

В 1929 році було організовано перше колективне господарство. Розмістилось на господарстві заможного селянина Матвійчика І. А.

В 1930 році було засновано колгосп який мав назву «Спільна Праця». Спочатку об'єднались 20 господврств, а до кінця 1930 року - 111 господарств. У цей період на селі активно розвивалась культура, працював сільбуд, неграмотні селяни навчались у недільних школах. Колгосп села Переорки став учасником Всесоюзної Сільськогосподарської виставки, що видно з документів ( Газета «Сталінський Шлях» за 1939 р.)

Не обминув село і голод 1932 - 1933 pp. Згадує про це страшне лихо Драчук Галина Іванівна:  
"Сім'я   була  велика,   а  діти   один  менше   одного.   Сидимо   біля   вікна виглядаємо на вулицю згори від Кухти та Мельників їдуть підводи, навантажені різним добром. Мама відганяють від вікон:
«Діти, не дивіться на чуже горе. Сьогодні Кухту розграбовують, а завтра до нас прийдуть». За підводами жінки біжать, голосять: «Ой поверніть нам хоч що- небуть у нас діти малі голі й босі». І нас не минула лиха година. Хтось доніс, що хліб закопали. І прийшли шукати. Все перепробували шпичками залізними, а тоді до хати зайшли. Мама саме напекла з останнього борошна пиріжків, у макітрі накрила, але їх знайшли і всі до останнього забрали.
У колисці Маринка мала лежала, під її подушкою мама сховали відерце проса насіннєвого, щоб посіяти навесні - і просо забрали. Згодом голод брав своє: тато опухли, ослабли хоч і не старі були. Якось у ночі приїхала комісія і забрала татка. Голод на той час розлютів так і косив людей , так і косив, нас від смерті скотомогильник врятував: здохне яка коняка в колгоспі з голоду мама її прикопає, а вночі до ями підкрадуться, відрубають з конячого трупа стегно і до дому несуть. Гаврилюк Олена Гаврилівна - 1920 р. н. На світі весна, а над селом надвисла чорна хмара. Діти не бігають, не граються сидять на дворах, на дорогах. Ноги тонюсінькі складені калачиком, великий живіт, між ними голова велика, похилена лицем до землі, лиця майже нема, самі зуби зверху. Сидить дитина і чогось гойдається всім тілом: вперед, назад, скільки сидить стільки й гойдається."
22 червня 1941 року розпочалась Велика Вітчизняна війна. 19 липня 1941 року гітлерівці окупували село Переорки. Місцем захисту партизан стає Чорний ліс. Тут в глибоких ярах були вириті глибокі землянки, замасковані ялинками і соснами. Це були цілі поселення партизанів, звідкіля вони нападали на фашистські комунікації, загони, військові частини.
19 березня 1944 року частини Червоної Армії звільнили село Переорки.
За перший рік після визволення колгоспники одержали загальний прибуток, що перевищив 50 тис. карбованців.
За участь у Великій Вітчизняній війні понад 50 сельчан були відзначені урядовими нагородами. Серед них - учасники оборони Москви, Сталінграда, битви під Курськом, розгрому фашизму В Україні і за кордоном, штурму Берліна. Від стін Сталінграда Душук П. Ю., Мельник В. К, Дідух Г. І., Діденко О. М. дійшли до Берліна, добивали ворога в його лігві. За активну участь у Великій Вітчизняній війні і в партизанському русі були нагороджені орденами і медалями «Партизан Вітчизняної війни» М. В. Ігнатенко. І.П Дудник, С.Т. Дідух, В.З. Качур і цей список далеко не повний.

Переорчани поступово повертали селу трудову славу, змінивши зброю на знаряддя мирної праці. Відродився і колгосп.

З 1950 - 1956 рік колгосп був переданий до колгоспу села Лаврівка.

У  1963  році  колгосп був переданий до села Мізяківські Хутори.
 
В   1994 році утворилось нове товариство СТОВ.

2002-2008 p.p. добудована прибудова до школи.

ЦНІЗЗОВР; 2024